Адміністрація, педагогічний та учнівський колективи висловлюють подяку районній державній адміністрації, районному відділу освіти та всім спонсорам за надану посильну допомогу для проведення ремонтних робіт і поновлення матеріальної бази Вереміївського навчально-виховного комплексу.
    За останні роки значно поліпшилась матеріально-технічна база НВК. Зокрема, зведено новий дах, повністю проведено реконструкцію котельні, обладнано новий комп’ютерний клас з 10 учнівськими місцями, придбано копіювальну техніку, 2 телевізори, 2 DVD програвачі, цифровий фотоапарат, електороплита, холодильник, стільці для 2-х кабінетів.
    За час літніх канікул у 2010 році замінено 59 дерев'яних 50-річних вікон на нові пластико-металеві, відремонтовано фасад школи, збудовані теплі туалети, обладнано умивальники та фонтанчик для питної води. Отримали в дар мультимедійну техніку: проектор та екран, набір посуду для їдальні, встановлено витяжну систему на кухні.
    У 2011 році здійснено ремонт першого поверху із заміною панелей та шпалер.
    У 2012 році здійснено ремонт другого поверху із заміною шпалер, капітальний ремонт фойє із монтажем підвісної стелі та встановленням металопластикових дверей, обладнано навіс на головному вході.

    За однією з версій назва  Вереміївка  походить від Ієремія Вишневецького. За народними ж переказами, назва походить від першого поселенця Веремія.
    Село Вереміївка до 1959 р. було розташоване в Наддніпрянській низині шириною до 8 км, довжиною до 15 км, 12 колгоспів, населення близько 16 тисяч. В найближчому містечку  Золотоноша в той час проживало лише 12 тисяч.
    Населення – при переселенні з території, де нині Кременчуцьке водосховище, – 3300 осіб, 2006 р. – 1735 осіб. За селом закріплено 3115 га землі, в т. ч. 2811 га орної. В селі є школа, лікарня, аптека, будинок культури на 650 місць, АТС на 500 номерів, магазини (1 кооперативний, 7 приватних), сільськогосподарські та риболовецькі товариства різної форми власності.

   Село  Веремійовка  лежить в заріжкові між „зеленолугою” Сулою та самим Дніпром. На правобережжі, на високій горі крізь туманну блакить видніється Чигирин, колись столиця славної гетьманщини...
    ...Не один старий вояка-запорожець тихо доживав у Веремійовці свого буйного козацького віку...
    ...По природнім обличчю людей, це – найчистіше українське село. В йому дві третини – козаків, які ніколи не були панськими, а останні – крестьяне. Чужинців, тоб то не українців зроду, в усім селі на сотню душ не набереться й одного чоловіка...
    ...Поліцію вже й ухом не вели. Навіть більше, поліцейські боялися „вереміяк”. Тяжкі дні пережила Веремійовка, страшні, дні!..

   Коли у Посуллі з’явилися перші школи, то саме вереміївські хлопчики були одними із перших учнів Посулля. Так, у 1861 році 125 хлопчиків розпочали своє навчання. Чотири роки школа, яка була при церкві, діяла тільки для хлопчиків, а вже з 1864 року і 20 дівчаток почали навчатися у школі. Порівняйте: всього у Золотоніському повіті в той час було 38 шкіл, де вчилося 597 учнів, з них – 59 дівчат.
   Після переселення і до 1988 року старші класи Вереміївської школи відвідували також і учні з сусідніх сіл: Жовнино, Кліщинці, Тимченки, а інколи й Москаленки. Тоді в школі навчалось більше ніж 400 учнів. З 1989 року школу відвідують тільки вереміївські діти. Кількість учнів у цей період сягала й 240, а тепер лише 135.

   Поранених радянських бійців рятувала вся Вереміївка, у якій під носом у гітлерівського командування діяв підпільний шпиталь.
        Немає Силіна, та в пам'яті народній,
        В очах народу і в його серцях
        Повік живе цей образ благородний —
        Безстрашного радянського бійця.
  Так закінчується один із віршів, які присвятив своєму рятівникові колишній поранений, фронтовий поет, а потім боєць - підпільник Григорій Заболотнєв, котрий вижив у вогняному вирі Другої світової війни завдяки Вереміївському шпиталю.
   Більше двохсот тяжкопоранених бійців вилікувались у госпіталі, майже всі вони після одужання перейшли до партизанських загонів.

   На низу садік (ясла) був один при кожному колгоспі, а колгоспів у Вереміївці було 12. Дітей гдяділи десь із грудного віку (з трьох місяців), підгодовувати матері бігали з роботи. Садік був у звичайній колгоспній хаті (там певний час сушили коноплі) на території колгоспного двору.
   В 1959 році під час переселення села на гору збудували й приміщення для дитячого садка. Дитячий садок у 1960 – 1962 роках відвідувало 120 дітей різного віку. На той час діяло 4 групи. У підготовчій групі було 30 осіб. У дитячому садку працювали 8 осіб персоналу.
    У 1983 році на місці першого дитячого садка побудоване нове приміщення двоповерхового дитячого садочка. Зараз дитсадок (ДНЗ) у складі Вереміївського навчально-виховного комплексу.

   За 50 років ( з 1960 по 2009 ) школа видала атестати про середню освіту 1900 учням і 52 слухачам вечірньої школи, та ще 50 учням за 2010 - 2014 роки.
   Найбільший за кількістю був випуск 1977 року, який налічував 99 випускників, та 1966 року – 97 випускників. А найменшими були випуски 2009 та 2014 років – по 6 випускників.

        Учитись важко, а учить ще важче,
        Але не мусиш зупинятись ти.
        Як дітям віддаси усе найкраще,
        То й сам сягнеш нової висоти.
                                                М. Сингаївський
   У Вереміївському навчально-виховному комплексі працюють 19 вчителів, 3 вихователі, педагог-організатор, бібліотекар. З них: мають вищу освіту – 19, середню спеціальну освіту – 5; «спеціаліст І категорії» – 11, «спеціаліст ІІ категорії» – 5, «спеціаліст» – 8.

   За час існування сайту його технічне оформлення майже закінчено. Тепер настає черга за наповненням кожної сторінки та створенням нових. Всі наявні фотографії вже розміщені на сайті, а в багатьох із Вас напевно є цікаві колективні фото шкільних років. Кожен рік відбуваються ювілейні зустрічі випускників, фотографії з яких легко знайти в "Однокласниках", але на сайт нашої школи їх чомусь не надсилають. Деякі користувачі сайту проживають не тільки в різних областях України, а й в Росії, Білорусії, Казахстані, Канаді, Америці... Вони не мають змоги часто бувати в рідній школі, рідному селі, тому ці фотографії для них як вісточка з рідного краю.
    Допоможіть зігріти теплом серця вродженців нашого краю, прославляти козацьке село Вереміївка .