Україна... Її майбутнє в руках молоді

    Цьогорічне державне свято День Соборності та Свободи України наша школа відзначила урочисто та патріотично. Школярі, щоб підкреслити значення свята, одягнулися у вишиванки. Діти намалювали яскраві газети, приурочені до свята. На годинах спілкування класні керівники провели уроки національно-патріотичного спрямування з української історії. Учні мали змогу переглянути відеофільм, в якому показані сторінки історичного минулого України, як відбувався цей важливий момент – День злуки – об’єднання Української Народної республіки та Західноукраїнської республіки в одну державу. У фойе школи старшокласники для учнів початкових класів провели патріотичний флешмоб. Всі учні та вчителі школи взявшись за руки, створили нерозривний символічний ланцюг єдності, нагадуючи, що Україна не розділена, що немає окремої Східної і Західної України, у нас єдина держава і ми - єдиний народ.
    Цей день, 22 січня, школярі запам’ятають як день важливого державного свята.!

„Хата моя, біла хата”

    Такими словами розпочалося народознавче свято «Українська хата — кутами багата!» у третьому класі Вереміївського НВК.
    Господарі хати — мами учнів — М.В. Душейко та Ю.В. Черненко, принесли дров, накрили стіл, застелений давніми скатертинами, всілякими добрениками. Там були вареники, пиріжки з різними начинками, рогалики, кекси, обов’язковими були свіжоспечений хліб і коровай. Ці всі витвори принесли на свято мами і бабусі.
    Гостями у хаті були учні, які читали вірші і співали пісні, а потім пригощалися стравами. Господар і господиня розповідали дітям і гостям про скриню, піч, колиску, образи і українські рушники та виконували пісні.
    Я дуже вдячна батьківському комітету, зокрема, його голові М.В. Душейко та всім батькам, які вже третій рік допомагають мені у навчанні і вихованні своїх дітей. Жодне свято не відбулося без них, навіть і на відкритих уроках батьки є учасниками.
    Виховання — це насамперед пошук і вирощування всіх паростків гарного, що є в дитині. І саме у моїх вихованців та у їх батьків є стільки всього гарного, що я їх просто ЛЮБЛЮ!

Низький уклін вам, наші благодійники

    «Праця не тільки там, де людина сіє хліб або садить дерево. Найбільш тонка, найбільш складна праця, коли людина приходить до людини, бачить у її очах, читає «поміж рядків» її поклик про допомогу. Ця праця є вищою мірою людського духу».
    Саме такі рядки В.О. Сухомлинського хотілось би присвятити нашим спонсорам, людям, які, відклавши безліч турбот та проблем, прийшли на допомогу Вереміївському НВК і своєю працею, доброчинністю допомогли зробити приміщення закладу затишним, привітним та гостинним.
    Щирі слова вдячності хочемо висловити депутату обласної ради від ВО «Батьківщина» М.Ю. Авраменку за допомогу в придбанні спортивного обладнання та комп’ютерної техніки, депутату обласної ради від ВО «ЧЕРКАІЦАНИ» С.В. Лихошерсту за допомогу в проведенні реконструкції каналізаційної системи їдальні, депутатам районної ради від ВО «Батьківщина» B.C. Бормишеву та В.О. Переузнику за надання коштів на осучаснення коридорів підвісними стелями; відділу освіти — за допомогу в придбанні холодильника, депутатам сільської ради за виділені кошти на придбання меблів, пральної машини, бензокосилки. А також дякуємо підприємцям села, які допомогли в оздоровленні дітей під час літнього відпочинку: В.М. Ганноцькому (ПП «Ганноцький»), С.В. Зайцеву, (ПП «Зайцев»), В.Г. Казидубу (ПП «Казидуб»), О.І. Огреничу (ПП «Огренич»), Г.М. Копійці (ПП «Копійка»), Н.Г. Хмельницькій («Зелений світ»), ПСРП «Рибартіль», випускникам минулих років.
    Особливі слова вдячності хочемо висловити керівникам СТОВ «Вереміївське», які постійно допомагають коштами, робочою силою, технікою. Так, на 1 вересня першокласникам подарували портфелі, а школі — електропилку й фотоапарат. Вдячні ми керівникам СТОВ «Дніпро», які систематично для харчування дітей дають овочі, подарували посуд для шкільної їдальні.
    Не забувають наші спонсори і про свята. Колектив НВК висловлює щиру вдячність за вітання й теплі слова, які прозвучали з нагоди професійного свята, за подарунки, які ми отримали від М.Ю. Авраменка (коврові покриття для ДНЗ та комп’ютерну техніку для НВК), СТОВ «Дніпро» (овочі), ПСРП «Рибартіль», СТОВ «Вереміївське» (зерно), сільській раді на чолі з Н.І. Казидуб.
    Дякуємо нашим спонсорам за матеріальну допомогу. Від усього серця бажаємо Вам здоров’я, злагоди, взаєморозуміння, душевного спокою та достатку. Низький уклін Вам за Вашу натхненну і самовіддану працю, за Вашу непохитну віру в майбутнє нашого села. Хай Господь сторицею віддячить за Ваше розуміння, підтримку і за частку душі, подаровану нашим дітям.
    На світі є три корони, — писала Марія Матіос, — корона Тори, корона священного служіння і корона Царства. Але над цими добрими людьми — корона доброго імені, яку носити найважче. Тож нехай над Вами, шановні і поважні люди, завжди височіє четверта корона корона ДОБРОГО ІМЕНІ.
    Низький уклін Вам, шановні добродії, від педагогічного колективу Вереміївського НВК за те, що проблеми навчання наших школярів не залишилися байдужими для Вас, що Ваше милосердя, порядність, діловитість дозволили Вам зробити такий великий добродійний внесок у справу навчання підростаючого покоління, патріотів нашої держави.
    Спасибі за увагу і добро...

    Діти — наш найдорожчий скарб, наша надія, гордість і опора. Розвивати, підтримувати і заохочувати їх — святий обов’язок сім’ї, школи, влади і громадськості. Тільки тоді у нас буде гідна зміна - сильна і красива! Тільки тоді наші доньки і сини будуть рости здоровими, щасливими та впевненими у прийдешньому дні, будуть рости на благо України. Це добре розуміють наші спонсори.
    Учнівський, батьківський та педагогічний колективи Вереміївського НВК висловлюють найтепліші слова подяки М.Ю. Авраменкові, депутатові обласної ради від ВО «Батьківщина», за надану матеріальну допомогу у придбанні комп’ютерної техніки, спортивного обладнання для учнів та дітей ДНЗ «Промінець». Підтримка учнів школи — свідчення Вашого небайдужого ставлення до проблем освіти в Україні і розуміння непересічної важливості шкільного виховання.
    Від усього серця бажаємо Вам здоров’я, злагоди, взаєморозуміння, душевного спокою та достатку. Низький уклін Вам за Вашу натхненну і самовіддану працю, за Вашу непохитну віру у майбутнє нашого краю.

ВЕРЕМІЇВЦІ – ОЛІМПІЙСЬКА НАДІЯ УКРАЇНИ

      В перші дні осені по всій території України проходив Олімпійський тиждень, присвячений здобуткам українських спортсменів та вихованню підростаючої олімпійської молоді.
    Вереміївський НВК підхопив ідею проведення Олімпійського тижня. Відбулася загальношкільна лінійка «Здорові діти - здорова нація». На ступного дня класними керівниками проведено єдиний Олімпійський урок «Діти — олімпійська надія України». Серед учнів 6-11 класів була проведена вікторина «Знавці історії Олімпійського руху», де перемогу вибороли учні 8 класу.
    Спортивні змагання проходили в цікавій і безкомпромісній боротьбі. Програма включала в себе змагання з футболу між хлопцями, стрибки на скакалці, богатирські забави, змагання з армреслінгу, веселі старти.
    Перемогу у номінації «Міс скакалка» отримала десятикласниця Юлія Ходіс, титул «Найсильніший учень школи» уже другий рік поспіль виборює учень 11 класу Юрій Моісеєнко, «Найсильнішим класом школи» стали семикласники, а перемогу у змаганнях з армреслінгу здобув учень 9 класу Владислав Пушенко.
    Не менш цікаво пройшов і конкурс малюнків на асфальті «Ми - майбутні олімпійці». У п’ятницю шкільний дзвінок покликав усіх учнів НВК на загальношкільну ранкову зарядку.
    Протягом тижня в шкільній бібліотеці працювала виставка «Спортивна гордість країни», організована бібліотекарем А.К. Канівець.
    На підсумковій лінійці були нагороджені класи за активну участь у проведенні тижня спорту.

Вереміївські школярі прибирали рідне село від сміття

    За сприяння голови сільської ради Н.І. Казидуб 21 березня в селі Вереміївка був оголошений суботник по прибиранню місця відпочинку прибережної зони, ініціаторами якого стали учні школи. Про це повідомила вчитель біології Вереміївського НВК Н.М. Сазонова.
    Природа – наш дім. Дім, в якому ми живемо. Дім, частинкою якого ми з вами є. І від того, як ми будемо себе в ньому поводити, і залежатиме наше життя.
    Охорона природи, раціональне використання людиною її багатств – важлива загальнодержавна справа. Охорона природи – обов’язок кожної людини. Успіх у цій справі залежить, перш за все, від усвідомлення важливості цього завдання, від переконаності, вміння і звички постійно, на кожному кроці оберігати рідну природу, лікувати ті рани, які вже їй нанесено, й не допускати нових.
    Саме загальноосвітня школа покликана виховувати школярів у дусі любові до рідної природи, охорони навколишнього середовища, але і держава не може бути осторонь. Як відомо, риба гниє з голови. Поки не будуть вирішені фінансові та законодавчі проблеми, важко щось змінити. Тому вчителі Вереміївського НВК звертають велику увагу на природоохоронну роботу з дітьми, адже можливо серед сьогоднішніх учнів є ті, хто прийде до влади через 10 років. Можливо, хтось із них стане міністром екології, якого виховаємо ми.
    Академік Лихачов Д.С. писав: „Я притримуюсь того погляду, що любов до Батьківщини починається з любові до своєї сім’ї, свого дому, до своєї школи. Вона постійно зростає. З роками вона стає також любов’ю до свого міста, села, до рідної природи, до своїх земляків, а, дозрівши, стає свідомою і міцною до самої смерті, любов’ю до своєї країни і її народу. Неможливо перескочити через будь-яку ланку цього процесу і дуже важко з’єднати знову увесь ланцюжок, коли що-небудь в ньому випало або, більш того, було відсутнім із самого початку”.
    Коли діти планували обсяг роботи, не змогли врахувати його масштаби. „Краще раз побачити, ніж сто раз почути” цей вислів підходить якнайкраще. Школярі змогли зібрати кілька причіпів із сміттям: пластикові та скляні пляшки, папір, пакунки, шматки битої цегли та шиферу. Прибрали місце, де поки що не підійшла вода, адже влітку там улюблене місце для відпочинку та купання. 27 учнів із 7-11 класів та 7 вчителів попрацювали на славу. Всі втомлені та щасливі від зробленої доброї справи змогли поласувати смачненьким на березі Дніпра під весняним сонечком.
    Хочу подякувати жителям села, які не залишились осторонь і допомогли у прибиранні берегової зони, але, на жаль, активістів, які люблять своє село, свій край, переймаються його проблемами, замало. За сприяння підприємця Казидуб О.Г., який надав транспорт, все зібране сміття було вивезене на сільське сміттєзвалище.
    Ми ще можемо поліпшити майбутнє нашої планети, країни, села, якщо порятунком займеться кожен зокрема. Це буде можливим тоді, коли дотримання екологічних вимог стане нормою життя.

На безмежних синявих просторах Хвилі стукають в сон берегів. Збережімо ж своє Дніпро, Як безцінний дарунок віків! Хто ж збагне його гордість орлину На тривожнім розкриллі вітрів? Збережімо ж своє Дніпро, Як безцінний дарунок віків! Із Черкаських степів неозорих Він черпає гордість і гнів. Збережімо ж своє Дніпро, Як безцінний дарунок віків! Хто ж зуміє притишити горе У річок, у заплав і в лісів? Збережімо ж своє Дніпро, Як безцінний дарунок віків!

«Кожній дитині – світло знань,
Кожній дитині - можливість творити»

    Нещодавно у Вереміївському НВК проведено Тиждень початкових класів. Головна організаторська роль належала учителям початкових класів: Ратушній Н.М., Порубльовій В.О., Савченко Т.І., Калашник О.І. . Їх ентузіазм, творчий підхід допомогли зробити цей тиждень справжнім улюбленим святом як для дітей, так і для дорослих.
    У рамках тижня було проведено ряд заходів, які підпорядковувались тематиці кожного дня.
    "Забута казка - це золоте намисто, яке впало на морське дно" - кажуть старі люди. Саме темі казкового світу дитинства був присвячений понеділок. Мабуть, на Землі немає людини, яка б не любила казок. Адже змалку казка навчала нас уявляти та мріяти, радіти й сумувати. У народних казках, на основі яскравих контрастних протиставлень, показано добрі і погані вчинки, Добро і Зло. Діти вчаться розуміти мораль казки, диференціюють Добро і Зло і приймають сторону Добра. Саме в цей день було проведене свято „В гостях у Доброти”, яке підготували разом з класним керівником учні 4 класу.
    У вівторок – діти поринули у світ математики. Було проведено кокурс КВК , хвилинки-цікавинки на уроках математики.
    Цікавою і повчальною була виставка „Мій зошит посміхається”, на якій були представлені зразкові зошити учнів-початківців. Це Рижай Даша та Дербіньова В. 1 кл., Деревцов О. 2 кл., Кравченко К. 3 кл., Зобенько І. та Маліновська К. 4 кл. Дякуємо цим учням за охайність, старанність у веденні зошитів.
    У середу - день присвячений українській мові. На протязі дня відбулася інтелектуально-мовна гра „Ключі від скриньки”, рейд-перевірка стану збереження підручників „”Живи книго!”. Підручники дякують таким учням: Зобенько Н., Підварко В. Та Рижай Д. 1 кл., Савченко а. Та Коваленко О. 2 кл., стадник Н та Ракоїд А. 3 кл., Оніпко Е. та Маліновській К. 4 кл. Учні 5-9 класів відповідально поставилися до підготування фотоколажу „Всі ми родом із дититнства”.
    Особливо цікавими були хвилинки відпочинку на всіх уроках: інсценізації, вправи для зняття втоми очей, сміхотерапія, письмо з мішечками, теплотерапія, кольоротерапія, оздоровчі рухливі перерви.
    Четвер ”День любителів природи і здоров’я” був насичений такими заходами, як акція „Допоможемо птахам узимку”, виставка природничих кросвордів і ребусів та змаганнями „Веселі старти”. Школярі випробовували свої сили і спритність у різноманітних естафетах. Слід відзначити таку рису класних колективів, як згуртованість, адже байдужих учасників та вболівальників серед учнів початкових класів не виявилося.
    Яскраві враження залишив по собі і останній день тижня – день варення. Діти з великим задоволення ласували смачним варенням. А наприкінці дня відбулося закриття тижня початкових класів „Фабрика зірок. Веселі дитячі голоси лунали в фойє школи, виконуючи народні пісні, улюблені дитячі авторські пісні. Кожен співак чи співачка намагалися бути неперевершеними на цьому фестивалі.
    А завершився тиждень підсумковою лінійкою для учнів початкової школи. Тут на дітей чекало багато сюрпризів: нагородження за різноманітні конкурси та змагання. Найактивнішим учасником тижня початкових класів стала учениця 1 класу Рижай Дарія.
    Тиждень початкових класів закінчився, але не закінчилась кропітка праця вчителя, яка покликана пробудити творчість і пізнання, підтримати інтерес та бажання вчитися. Цей тиждень став яскравою сторінкою у житті шкільної родини. Сподіваємося, що зерна доброти і творчості, посіяні у маленькі дитячі душі, згодом проростуть міцними паростками знань. Ми пишаємося нашими учнями, ми працюємо для них, ми віримо у них, це наше майбутнє!

Світ чарівних звуків

"Ніщо так не єднає людей, як пісня." Наша душа наша пісня Не вмре, не загине От де люди, наша слава Слава України!!!         Т.Г.Шевченко

    З давніх – давен музика та спів були тісно пов’язані з трудовою діяльністю людини, її побутом та відпочинком. Музика – це частина самого життя, могутній засіб спілкування між людьми. Вона з величезною художньою силою відтворює те, чим щоденно живуть люди, тому джерелом музики є саме життя. Музика розповідає про людину або багатьох людей, виражає їхні почуття, думки, характери, здатна з величезною силою впливати на людину, породжувати в неї певні почуття і думки, формувати її ставлення до інших людей до навколишнього світу. Вона може змінювати характери, зміцнювати силу волі, пробуджувати сміливість, виховувати шляхетність, гуманність, доброту.
    За традицією нашої школи, на кожен з навчальних предметів виділяється тиждень, під час якого висвітлюються всі позитивні сторони даного предмету, проводяться конкурси, ігри, змагання. Так, з 19 по 23 січня 2015р. під керівництвом у вчителя музичного мистецтва Канівця Г.І., у Вереміївському НВК проходив тиждень музики.
    Цей час по-справжньому можна назвати музичним. Кожного дня на перервах лунала різножанрова музика: симфонічна, українська народна, естрадна, сучасні українські народні пісні та патріотична українська музики, присвячену Дню Соборності України. До 150-річчя з дня написання Гімну України було проведено відкритий виховний захід „Українська земля – колиска Гімну України”.
    Учні початкових класів взяли участь у виставці малюнків „Я у світі музики”. Для середньої ланки школярів було проведено виховний захід „Я люблю Україну”. Всі діти були дуже активними і проявили себе знавцями музичних інструментів, інсценували пісню, визначали композиторів, вгадували пісні композиторів. Перемогу в „запеклій боротьбі” здобула команда 7 класу. Неменш цікавими був і виховний захід для учнів 3-4 класів „Пісня –жива душа народу”. Діти з великим задоволенням брали участь у проведенні свята, чесно боролися за перемогу, але отримали однакову кількість балів. Тому тут перемогла дружба.
    Кульмінацією тижня став вечір відпочинку для старшокласників "Музика в ритмі танцю", де проводилися майстер-класи з хип хопу, черліденгу. Серед учнів проводився танцювальний марафон на якому учасники просто вражали пластичністю свого тіла та сміливістю виступати перед публікою. Найкрашим танцювальним тренером під час проведення вечора відпочинку було визначено ученицю 9 класу Огренич Каріну.
    Під час проведення заходів не було байдужих учнів. Усі вони залюбки поринали у чарівний світ музики. Усі переможці були відзначені грамотами на загальношкільній лінійці.

«1 грудня відзначається Всесвітній День боротьби зі СНІДом.»

    Символом боротьби зі СНІДом вже традиційно є червона стрічка. Перші повідомлення про ВІЛ/СНІД з’явилися в США у 1981 р. А з 1 грудня 1988 року, за ініціативою Всесвітньої організації охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ/СНІДу, день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.
    Україна відрізняється від інших європейських країн великою кількістю ВІЛ-позитивних дітей. Якщо у країнах Європи їх нараховують одиниці або десятки, то в Україні йдеться про тисячі. Це переважно діти, народжені від ВІЛ-позитивних матерів.
    Проблема ВІЛ може торкнутися кожного, тому важливо надавати ВІЛ-інфікованим психологічну підтримку. ВІЛ-позитивна людина має право: вести особисте життя, мати друзів, одержувати інформацію та освіту. Людина має право жити!
    Учні 8 класу Вереміївського НВК вирішили звернути увагу на цю проблему і закликали берегти своє здоров’я та життя, показавши виступ „Це не повинно статися”. Діти: Деревцова Катя, Пушенко Владислав, Омельченко Богдан, Помуран Максим та Лихопуд Коля - зіграли уривок із життя ВІЛ-позитивних підлітків та виконали пісню:

Двічі ти життя не проживеш, Не втрачай його. Вибери свій вірний шлях І ти пройдеш його. Хай урок про СНІД Тобі покаже, хто ти є. Скажем СНІДу – ні! Краще жити...

«Ми за мир, за єдину Україну!»

Нам, дітям, воїн не треба. Гуртуймо тісніше свої ряди. Ми за незахмарене – чисте небо, Проти смертей, сліз, нещастя й біди.

    На сьогоднішній день питання миру є особливо нагальним для України. Усі бажання, усі сподівання і мрії – пов’язані з мирним майбутнім України.
    У вересневі дні учні та вчителі Вереміївського НВК взяли участь у Всеукраїнській освітній кампанії «Голуб миру», метою якої було привернути увагу дітей та молоді до питань збереження миру задля забезпечення стійкого прогресу людства та дотримання принципів гуманності. На протязі вересня У НВК проводилися уроки миру, уроки історії, географії з переглядом тематичних фільмів.
    Учні початкових класів малювали малюнки на тему: «Право народів на мир», показавши свою любов до рідної країни, свій протест проти війни; «Мир на всій Землі»: синє небо, яскраве сонце, колосся пшениці, обрамлені яскраво-червоним серцем любові до людей, до землі, до світу. Через свою творчу роботу кожна дитина мала змогу втілити у життя своє бачення та розуміння надзвичайно важливого у наш час слова «МИР».
    А старшокласники дружно взялися до проведення патріотичного флеш-мобу „Вітер надії”. Діти власноруч виготовили паперових голубів як символ миру та духовного розвитку нації та дарували їх жителям села з побажаннями і сподіваннями на мир.
    Працівниками та учнями НВК організована благодійна акція «Допоможи солдату», у рамках якої проходить збір теплих речей та продуктів харчування для бійців у зоні АТО.
    Кульмінацією Всеукраїнської освітньої кампанії у закладі стало створення живої фігури слова „МИР”, до якої приєдналися більше 50 учнів.
    Усі заходи, які були проведені у НВК, мали на меті донести до дітей важливість понять «мир» та «злагода», необхідність дотримання принципів гуманності, свободи, добра, поваги та толерантності.

Виховна година Герої не вмирають

„Герої не вмирають” І рани їхні вже не їм болять... Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла...

    Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.
    Гіркі події сьогодення не могли залишити байдужими і учнів Вереміївського НВК. 10 листопада, під керівництвом шкільного бібліотекаря, для учнів 5-11 класів, з метою виховання почуття патріотизму і поваги до історії власного народу та Батьківщини був проведений бібліотечний урок присвячений пам’яті героям Небесної сотні. У заході були залучені учні 7 та 8 класів, які ознайомили з минулорічними подіями Євромайдану, відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, а також вшанували загиблих хвилиною мовчання.

Лінійка до дня визволення України

Ціною життя відстояли мир Життя торжествує в новім поколінні, Та болі минулі - довіку нетлінні! З граніту волає грізно і люто: «Ніхто не забутий, ніщо не забуто!»

    28 жовтня - День визволення України від фашистських загарбників.
    Cвято, яке відзначається в Україні щорічно, в день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України. 70 років минуло з того часу як звільнили Черкащину від німецько-фашистських загарбників.
    Мов весняні струмки збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові покоління. Але не старіє, не зникає пам’ять тих тривожних літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв із сторінок книг, її мужню і величну надійно оберігає народ передаючи, як святиню у спадщину поколінь.
    З метою вшанування пам’яті полеглих у боротьбі за свободу Батьківщини у Вереміївському НВК учні 8 та 11 класів під керівництвом вчителя історії Брусник Н.О. провели загальношкільну лінійку «Ціною життя відстояли мир» , де розповіли про історичні факти визволення України, полеглих вшанували хвилиною мовчання. Потім відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятників села.
    Час уже давно згладив шрами землі, зрівняв окопи і ями від бомб, мін і снарядів. Тож не забуваймо, що ми є нащадками славного покоління наших предків, які завоювали нам мирне і щасливе сьогодення. Наш з вами обов’язок – бути гідними їхнього подвигу. Усіма своїми справами утверджувати мир, злагоду та суспільну гармонію на нашій рідній та вільній українській землі.

ТЕПЛЕ СЛОВО ПРО ДОБРУ ЛЮДИНУ

    Вчитель, наставник, хороший порадник, старший товариш, — такими словами згадують колишні учні Бориса Григоровича ДІБРІВНОГО, вчителя фізики з Вереміївки.
    Борис Григорович народився в звичайній селянській родині. Батьки — Григорій Якович та Марія Федорівна — прості колгоспники, які все життя тяжко працювали на землі. Батько у роки Великої Вітчизняної війни воював, був сапером. Старший син — Олексій, народився в 1938 році. Пізніше, в 1944 році, бог послав батькам двійняток, двох синочків — Миколку та Бориса.
    Сім’я не мала великих статків, були скрутні повоєнні роки, тому ходити разом до школи брати не мали змоги. Миколка, вищий на зріст, пішов до школи у шість років, а Борис — через рік. Навчаючись у школі, брати мали спільну мрію — бути вчителями. Добре вчилися, були щирими, доброзичливими, за що їх поважали друзі та вчителі. Мрія здійснилася, обидва брати після закінчення школи вступили до педагогічного інституту. Під час навчання в інституті Бориса було призвано до лав Радянської Армії, а Миколі дали відстрочку. Служив Борис у морфлоті чотири роки. Лише після військової служби закінчив навчання в педагогічному інституті.
    Трудову діяльність Борис Григорович розпочав вчителем фізики й електротехніки в середній школі с. Кузьмина Гребля Христинівського району. Та через рік повернувся до рідного села, де працював до 1 вересня 2001 року. Старший брат Бориса Григоровича Олексій проживає в Обухові. Працював учителем математики, згодом став директором школи, а потім — завідуючим Обухівським районним відділом освіти.
    Микола Григорович — теж учитель математики. Працював спочатку в Золотоноші, потім — у Черкасах. Обіймав посади заступника директора з навчальної роботи і методиста профтехучилища.
    Борис Григорович — не тільки чудовий вчитель, він добрий господар, люблячий чоловік, батько та дідусь. У рідному селі зустрів свою долю на ім’я Антоніна. На весільний рушник стали в 1974 році. Борис Григорович разом з Антоніною Григорівною виховали трьох дітей. Всі вони теж закінчили Черкаський педагогічний університет. Старша донька Людмила, після викладацької роботи в цьому ж навчальному закладі, навчається в аспірантурі. Середній син Леонід - підприємець, має диплом вчителя фізики. Найменша донька Світлана працює в Черкасах в готельно-туристичній сфері.
    В родині Дібрівних завжди раді приїзду дітей та внуків — їх мають четверо. Дідусь завжди розповість цікаву казку, а бабуся заспіває гарну пісню.
    Цього року Борис Григорович в родинному колі відсвяткував 70-річний ювілей. Тож нехай і надалі буде безхмарним Ваше життя, а доля — чесною, не-зрадливою на своїй квітучій землі, поміж рідних людей!

Із будь-якого конкурсу юний вокаліст Владислав Канівець повертається з перемогою

    Владиславу Канівцю, учневі Чорнобаївської школи мистецтв, всього одинадцять років, але за плечима хлопця чимало перемог на престижних вокальних конкурсах Черкащини та за її межами.
    Він народився в славному козацькому селі Вереміївка. Тут навчається в школі, де його улюбленими предметами є та ж музика і фізкультура.
    За словами хлопця, співає ще з дитячого садочка. Маючи чотири рочки, він добре запам'ятовував тексти пісень, а головне – правильно інтонував. Про таких говорять, що співати почав швидше, ніж говорити, адже з'явився на світ у родині, в якій батьки та старший брат мають прекрасні музичні та вокальні здібності.
    Справжнім обдаруванням називають хлопчика і викладачі школи мистецтв і неабияк пишаються тим, що мають такого учня. Він навчається відразу у двох класах, освоюючи баян та вокал.
    Найбільша моя мрія, – зізнався в розмові Владислав, – стати хорошим артистом. Хоча мені й подобаються деякі співаки, та я хочу бути схожим на самого себе.
    Дуже допомагають юному талантові наполегливість і артистичність. Це те, чим нагородила його природа і що успадкував від своїх батьків.
    Хлопець любить виконувати різнопланові пісні, яких у його репертуарі вже понад двадцять. Та все ж особливо йому до вподоби пісня Тараса Петриненка у новій обробці „Зорепадом летять роки”.
    Успіхам Владислава радіє вся родина, хоча це й чималі витрати на виїзні конкурси, на костюми, та й проїзд до школи мистецтв, яка розташована за 50 кілометрів від села, недешевий.
    Для концертних виступів, – каже далі, – маю сорочки, які власноруч вишивала моя бабуся Катя, яку я, на жаль, зовсім не пам'ятаю.
    Із будь-якого конкурсу юний вокаліст повертається з перемогою. Ось і нещодавно на „Браво саунд" в Черкасах здобув перше місце, а в дуеті з братом Володимиром, який навчається в музичному училищі, стали володарями гран -прі і в дарунок отримали музичний центр.
    Попереду у Владислава, який має таку велику мрію, ще багато років праці над собою. А у найближчих планах виступ на „Пісенних вітрилах" в обласному центрі, а потім конкурс у Смілі.
    А далі з настанням літніх канікул для Владислава настане такий бажаний і довгоочікуваний відпочинок, який співак проведе в санаторії„Мрія”. Адже він на це заслужив, кажуть батьки.

КВК „Вибір професії – вибір твого життя”

    Початок лютого у Вереміївському НВК розпочався з профорієнтаційного тижня, в ході якого було проведено ряд різноманітних заходів. Це години спілкування, конкурс малюнків, галерея висловів про професії. Учні 5-8 класів взяли участь у конкурсі міні-творів на тему „Моя майбутня професія”. Переможцями стали учениця 6 класу Рижай О. та учні 7 класу Деревцова К., Лихопуд М., Пушенко В. Соціальним педагогом було проведено вечір відпочинку для старшокласників професійний квест „У світі професій”.
    Профорієнтаційна робота на сьогоднішній день вимагає нових форм і методів її проведення. Однією з форм ефективної такої роботи є профорієнтаційний КВК, де школярі в цікавій, веселій формі розповідають та зображують професійне майбутнє, демонструють знання про світ професій в піснях, авторських віршах, дотепних та емоційно насичених сценках.
    Ось і у нашому НВК 6 лютого відбувся профорієнтаційний КВК „Вибір професії – вибір твого життя”, в якому взяли участь 4 команди : „Вереміївські торгаші”(8кл.), „Учемучки”(9кл.), „Смайл”(10кл.) та „Super stars”(11кл.)
    Журі і глядачі побачили команди в п’яти конкурсних виходах: візитці, «рекламі професії», музичному номері, конкурсі капітанів та конкурсі „Один день з життя…”
    Хоч умови проведення КВК були досить жорсткими і складними, але команди успішно справилися з поставленими завданнями. Учасники з гумором і сміхом демонстрували професії шоу-бізнесу, вчителя, страхового агента, продавця, проте піднесено говорили про необхідність їх у повсякденному житті. Зі сцени звучали похвальні слова на адресу і всіх інших професій, про те, що кожен учень повинен вибрати в майбутньому таку професію, яка буде приносити йому не тільки матеріальне благополуччя, але і задоволення від роботи. Членам журі важко було віддати перевагу тій чи іншій команді, але конкурс є конкурс, і тому все ж таки було підведено підсумки. Отже, перемогу у рівній, але досить напруженій боротьбі, виборола команда 11 класу „Super stars”. Переможці виглядали на сцені, наче справжні королі рингу.
    Команда „Вереміївські торгаші” була нагороджена за багатожанровість та творчий підхід, „Учемучки” - за найкращий командний вигляд, „Смайл” - у номінації „Глядацькі симпатії”.
    Крім позитивних емоцій, всі учасники заходу були відзначені солодкими подарунками. Безумовно, цей день запам’ятається юнакам і дівчатам, та обов’язково має наштовхнути на роздуми щодо свідомого ставлення до вибору свого професійного майбутнього.
    Велика заслуга і класних керівників 8-11 кл та вчителя музичного мистецтва Канівця Г.І. у такій чудовій підготовці для участі у профорієнтаційному КВК.

Катя Калашник хоче бути артисткою і хорошою людиною

    Катя — непосидюча і життєрадісна дівчинка. Не по роках дуже розважлива і серйозна. Вона відповідальна, завжди добивається всього, що задумала, може дати пораду, а при потребі й постояти за себе. У школі дівчинка легко сприймає вимоги вчителів, засвоює нову інформацію після першого ж пояснення. А ті хвалять її за хорошу підготовку до уроків та старанність. По-іншому і бути не може, адже вона — староста класу і повинна показувати приклад у всьому. У Катрусі багато друзів. Вона в прекрасних стосунках з однолітками і вже давно звикла бути в центрі уваги.
    Усі, хто знає цю дівчинку, відзначають її як неймовірно творчу особистість. Зараз Катя займається вокалом у Чорнобаївькій школі мистецтв, опановує там і фортепіано. Самотужки освоїла гру на гітарі і тепер може виступати на святах, співаючи та граючи. Пише вірші.
    Ще зовсім маленькою Катя почала співати, — каже її мама Ольга Іванівна -хореограф за професією та вчитель початкових класів. — Вона весела, ніколи не сумує, активна, артистична, дуже жвава, і тому її залучають на усі святкові заходи, які відбувалися спочатку в дитячому садочку, а тепер у школі. Будь які пісні і будь-які ролі їй під силу. Грала вона і Снігуроньку, і Бабу Ягу, Весну та інших казкових персонажів. Та й вдома, щоб не робила, завжди все з піснею.
    Мені подобаються усі пісні, які виконую. Можна сказати, що цими піснями я просто живу, — зізнається Катя. — Голова журі конкурсу „Чорнобаївські зорепади", де я виступала, Мар'ян Гаденко сказав, що я маю такий тембр голосу, який трапляється лише у одного з десяти тисяч. Люблю співати пісні народного плану. З виконавців подобається як співає заслужена артистка України Тетяна Мудра. А ще Катя Бужинська, Тетяна Дяченко, пісні з репертуару яких я зараз співаю.
    Зізналася Катя, що дуже любить свою сім'ю, з якою цікаво проводить вихідні чи канікули. Подобається їм разом мандрувати визначними місцями черкаського краю, пізнавати щось нове. Безліч вражень отримали від подорожі до Канева, Чигирина, Умані, Переяслав -Хмельницького. Пощастило їм побувати і в Єгипті. А скільки ще всього незвіданого попереду. Полюбляє дівчинка, коли збираються всі на родинні свята разом з бабусею, дідусем, мамою татом і сестричкою, і тоді линуть пісні „Несе Галя воду”, ,,Розпрягайте, хлопці коні", „Ой, у вишневому садочку" — які ніколи не вийдуть з моди і не набриднуть. Катя дуже наполеглива, вона уміє йти до поставленої мети, і тому понад усе Катя мріє стати відомою артисткою.
    Ким би я не стала, перукарем чи лікарем, співачкою чи вчителем, запевняє дівчинка, — однозначно буду хорошою людиною. Де б я не була, в якій країні не жила, ніколи не забуду своє мальовниче село Вереміївку, де народилася і живу. Я ж українка!

„Дзвони національної пам’яті”

Зроніть сльозу. Бо не мали сліз. Заплачте разом, а не одиниці. Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, Що мали гордо зватись – українці.

    У кожного народу є свої темні сторінки історії - війни, революції та інші події, ставлення до яких часом буває неоднозначним і може змінюватися залежно від епохи та ідеології. Саме до таких явищ належить Голодомор 1932-1933 років в Україні.
    З 18 по 22 листопада у Вереміївському НВК до 80-річчя Голодомору відбувалися ряд заходів, якими вчителі намагалися донести до сердець учнів страшні сторінки нашого минулого, усвідомлення того, як в наш час необхідно берегти народне надбання, і, насамперед, недопущення подібного в історії суспільства. На протязі тижня в усіх класах пройшли бесіди, виховні години на тему "Голодні 1932- 1933 - і. Пам'ятаємо", інформаційні хвилини, п’ятихвилинки на уроках історії.
    Учні 7 класу підготували відкриту виховну годину „Дзвони національної пам’яті”, на якій були зачитані уривки із спогадів очевидців Голодомору, жителів нашого села Ганноцької Н.С., Перерви М.Г., Михайленко Г.Т. , Пологовської Н.М. 1927 р.н , Комишан М.Л., у яких йшлося про те, як відбувалася колективізація, вивезення зерна і їжі за кордон.
    Увазі учнів було запропоновано перегляд документальних відео- та фотоматеріалів, що дали змогу унаочнити жорстокі факти із життя українського народу у 1932-1933 роках. Вчитель історії Брусник Н.О. розповіла про «закон п’яти колосків». Від озвучених та проілюстрованих фактів у багатьох школярів та учителів на очах з’являлися сльози. Ця виховна година запам’ятається усім завдяки тим емоціям суму, жалю і співпереживання, які вчувалися у кожному слові чи русі однолітків, вчителів .
    Шкільна бібліотека не залишилася осторонь виховних заходів: бібліотекар організувала книжкову виставку на тему «Голгофа голодної смерті».
    22 листопада відбулася загальношкільна лінійка „Голодний рік... Голодний вік..” В уяві кожного постали жахливі картини знущання над українцями, опухлі і змучені від голоду діти, дорослі, люди похилого віку.
    Об’єднавшись із працівниками сільської ради, було проведено акцію «Запали свічку пам’яті». До підніжжя пам'ятника жертвам голодомору керівництво села та учні школи поклали квіти.
    Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять тих, хто за шматок хліба не доносив на брата, не відривав останній окраєць від голодних дитячих ротів, не торгував святинею. Було запалено світло свічок пам'яті. І воно стало даниною тим, хто навічно пішов від нас у 1933 році.

Районний семінар учителів історії

    24 жовтня 2013 року у Вереміївському НВК ми гостинно відкрили двері нашим шановним колегам, адже був продений районний семінар учителів історії на тему: „Розвиток пізнавальних інтересів учнів шляхом використання інтерактивних технологій”.
    В ході нього - проведено та обговорено відкритий урок у 5 класі на тему: „Про що можна довідатися із сімейного фотоальбому. Родинне дерево” (Брусник Н.О.- вчитель історії та права, І категорія) та відбулася презентація творчого проекту учнями 11класу „Визначні постаті в історії рідного краю” (Сира К.Г.- вчитель історії, І категорія)
    Крім того, присутні розглянули теоретичні питання: Бабінцев Б.П., керівник семінару, звернув увагу на питання про ”Особливості викладання історії у 5 класі в умовах дії нового Державного стандарту та профільних класах”. А також відбувся відкритий діалог на тему: „ Розвиток світогляду та ціннісних орієнтацій учнів в процесі викладання історії (установка на демократизацію, гуманізацію, оптимальні наслідки діяльності)” (Коваленко І.В. Лукашівський НВК).
    Багато незабутніх вражень залишилося також після екскурсії до приватного історико-етнографічного музею„ Козацькі землі України”, яку для всіх учасників семінару захоплююче провів Недяк Володимир Володимирович- наш славний земляк, лауреат Шевченківської премії (2006р.), директор музею.

Вереміївську школу знають в усьому світі. Вона має свій сайт, який читають навіть за кордоном

    „Професія вчителя в усі часи залишалася найбільш шанованою, але одночасно і найважчою. Що робить вчителя Вчителем? Що ним керує? Можливо, любов до свого предмета і хороша професійна підготовка? А може, особиста привабливість чи вміння доступно викладати знання? Чи особливі риси характеру? Що саме? Загадка... Але вміння передати свій досвід, свої знання молоді, тим, хто входить у самостійне життя — це, безперечно, талант“, — так розмірковує про професію педагога директор Вереміївського НВК Валентина Ткаченко. У цій школі вчителі не тільки люблять кожен свій предмет, а й вміють знайти підхід до дітей.
    У коридорах школи можна подивитися цікаві стенди про її історію. В роки війни тут діяв підпільний госпіталь під керівництвом Леоніда Силіна. У 50-і роки розпочалося будівництво нового приміщення. Двоповерхова школа у Вереміївці була відкрита 1 вересня 1960 року. В той час школою керував Олексій Степанович Бондар. Учням і вчителям довелося чимало потрудитися, щоб зробити благоустрій на території.
    За 50 років школа видала атестати про середню освіту 1888 учням. Найбільшим за кількістю був випуск 1977 року — 99 випускників, а найменшим — 2009 року 8 випускників. Зараз у Вереміївському НВК 117 учнів та 32 вихованці дитсадка.
    У школі коштом бюджету та за допомогою місцевого господарства зроблено ремонт, замінено вікна, відремонтовано фасад, облаштовано теплі туалети, обладнано умивальники та фонтанчик для питної води. Єдине, що нині турбує директора, — це те, що для вихованців дитсадка немає окремого приміщення. Тож зараз вони туляться у кількох класах загальної школи. Приміщення дитсадка в аварійному стані, влітку для дітей знайшли пристосоване приміщення, а от взимку воно не опалюється. Тут для дітей дуже мало місця, тож ми сподіваємося на вирішення цього питання, — каже Валентина Андріївна.

    Учителя фізики та інформатики Івана Копійку цілком заслужено можна назвати мозковим центром не тільки Вереміївської школи, а й усього села. Адже завдяки цій людині вереміївська громада посіла своє місце у всесвітній мережі Інтернет.
    Івана Олексійовича дуже приємно слухати, бо він розумний-прерозумний, — хвалить свого вчителя 15-річна Сніжана Душейко. — Фізика хоч і не дівочий предмет, проте з таким учителем хочеться знати цю науку на відмінно. Таких, як Сніжана, прихильників фізики та інформатики в школі десятки. Дітям до душі те, що вчитель не просто викладає давним-давно ним завчені речення, а ділиться з ними тим, чим сам живе.
    — Хіба я можу бути байдужим до комп'ютерної науки, якщо я це колись вивчав, — зауважує Іван Олексійович. — Правда, комп'ютери 30 років тому були завбільшки з просторі кімнати. Але багато розуму не треба, щоб розібратися в сучасній техніці, занадто пристосованій до пересічного користувача. Тут головне наполегливість, терпіння і час, якого завжди бракує.
    Проте, того ж часу тому ж Івану Олексійовичу, на думку його колег, якраз і не бракує. Адже не раз бачили, як світло удома горіло до самісінького ранку і якраз у тій кімнаті, де стоїть святая святих — домашній персональний.
    Я й не знаю, коли Олексійович спить, їсть, відпочиває, бо, скажімо, сьогодні в школі відбулося якесь свято, а на ранок на сайті вже висить стонадцять фотографій. їх не просто треба скинути з фотоапарата, а обробити, почистити, чи навіть підкорегувати, – хвалить свого підлеглого директор школи Валентина Ткаченко. — Він цього й дітей навчає. А найцінніше те, що діти цікавляться, самі намагаючись досягти рівня вчителя. Вони навіть в інтернеті районну газету читають, де вміщено статті про нашу школу. Це взагалі неймовірно, бо сучасні діти не те що газет майже не читають, їх узагалі читати не примусиш.
    Віднедавна Іван Олексійович на громадських засадах виконує функції дизайнера власного шкільного сайту та ще одного, присвяченого мистецтву рідного села. Ідея створення сайтів виникла під час підготовки до святкування 50-річчя школи. Чоловікові доручили набрати на комп'ютері імена та прізвища близько 2000 колишніх випускників навчального закладу. Щоб робота не пропала марно, вирішив поділитися її результатами зі світом.
    Це 20-ий варіант сайту, дороблений, удосконалений. Тут можна знайти прізвища і фото майже всіх директорів, учителів, учнів, — розповідає чоловік. — За три роки сайт відвідало понад 30 тисяч охочих. Та завдяки сайту світ дізнається не лише про далеку для когось вереміївську школу, а й про дорогого багатьом простого вчителя з глибинки Івана Копійку.

    Вчитель трудового навчання Вереміївської школи Гарань Віктор Іванович – людина дуже скромна. Про свої здобутки розповідати не хоче. Утім, колеги та діти хвалять його навперебій. Кажуть у Віктора Івановича дійсно золоті руки. Бо ж не тільки навчає дітей робити справжні витвори мистецтва, а й по господарству може колегам допомогти.
    Він з нічого уміє зробити щось дивовижне! Тільки подивіться, які чудові вироби, — показує полички, заставлені різноманітними поробками директор школи Валентина Ткаченко.
    І справді: картини з лінолеуму, пінопласту та ниток, будиночки з сірників, квіти з паперу...
    Ось він нещодавно взяв старі пластинки, обклеїв пінопластом і діти малювали картини! Дивуємося, звідки в нього скільки фантазії! А що вже майстер! І праску полагодить, і телефон, і лампочку — словом, хто що попросить, — каже Валентина Андріївна.
    11-річний Владик Євко на уроки праці не те що йде, а біжить. І зовсім не через те, що на таких заняттях учні традиційно байдикують або відпочивають. Уся справа у вчителі, на його уроках ніхто і ніколи не думав відпочивати. На його праці — істина праця. Трудиться для душі і Владик Євко, бо поробками, картинками, виробами зі скла завішено цілу стіну вдома.
    Усе що роблю на уроках праці із Віктором Івановичем, приношу додому, показую батькам і вішаю на стіну, — хвалиться Владик і поправляє на собі вишиту сорочку. — З Віктором Івановичем класно. Він мій улюблений учитель.
    Віктора Івановича застаємо якраз за роботою. Діти клеять нитки на папір, де вже є контури малюнка — опановують ниткографію.
    Всі ці техніки відомі, є в інтернеті. Просто треба додавати щось своє, — скромно пояснює Віктор Іванович. — Взагалі, мій девіз — працювати не для похвали. Тому нічого особливого я не вигадую.
    Дружина Віктора Івановича — теж педагог за фахом, тож чоловіка не лає, коли той бере з дому клубки ниток та несе на уроки.
    У школі Віктор Іванович працює вже 28 років. За фахом він учитель початкових класів. Вчителі початкових класів завжди творчі, — усміхається директор. Та Віктор Іванович не просто творча особистість, а ще й справжній джентльмен. От, наприклад, на 8 березня він усім дівчаткам зі свого класу та всім колегам-жінкам подарував власноруч виготовлені паперові квіти. Школа була просто в захваті.

Конкурс "Учитель року-2013"

      Нещодавно в нашому районі традиційно відбувся конкурс педагогічної майстерності «Учитель року-2013». Він є чудовою можливістю для педагогів поділитися своїми здобутками, досвідом та новаціями з колегами, а головне — дає додатковий поштовх до творчості, креативності та нових досягнень. Перший відбірковий етап відбувся в Чорнобаївській ЗОШ № 2. В ньому взяли участь дев’ять педагогів нашого району, змагались по три учасника у номінаціях: «Інформатика», «Фізика», «Музичне мистецтво».
      Першого дня конкурс проходив у три етапи. Учасники презентували себе і власні досягнення. Приємно, що більшість із них гордо називали імена талановитих учнів, які здобули призові місця на олімпіадах, змаганнях та різноманітних конкурсах, а деякі — пішли по стопах учителів. Наступним завданням було вирішення психолого-педагогічних ситуацій, що могли б трапитися з ними на уроці або в позаурочний час. Ситуації були життєвими, давали нагоду продемонструвати учасникам не тільки педагогічні навички, а й психологічні знання та кмітливість. Досить цікавим виявилося заключне випробування першого відбіркового туру – «Презентація творчої лабораторії вчителя». Кожен учасник виступав у своєму звичному амплуа, а решта конкурсантів виконували роль учнів. Під час цього етапу педагоги продемонстрували на практиці свої вміння, цікаві форми роботи, “родзинки” власної творчості.
      Після першого відбіркового дня члени журі визначили учасників, які посіли треті місця: В.О. Гладун, вчитель фізики Мельниківського НВК, О.О. Іванець, вчитель інформатики Васютинського НВК, А.М. Головня, вчитель музики Чорнобаївської ЗОШ № 1. У другому відбірковому турі, учасники проводили відкриті уроки за фахом, тема і клас були визначені напередодні жеребкуванням. Другі місця посіли: Т.М. Передрій, вчитель фізики Чорнобаївської ЗОШ № 2, М.С. Попович, вчитель інформатики Лящівського НВК, В.І. Кулик, вчитель музики Великоканівецького НВК. Перші місця здобули: О.В. Матросов, вчитель фізики Москаленківського НВК, С.Б. Коршун, вчитель інформатики Чорнобаївської гімназії, Г.І. Канівець, вчитель музики Вереміївського НВК. Всіх учасників нагородили дипломами освіти і науки Чорнобаївської районної державної адміністрації відділу освіти та Чорнобаївської районної профспілки працівників відповідно до зайнятих місць. Окрім цього, за перші місця вчителі отримали цінні подарунки та можливість взяти участь у третьому етапі змагань вже на обласному рівні. Ми запитали у переможців, які враження та емоції викликало здобуття перших місць у другому етапі конкурсу «Учитель року - 2013»:
      Олександр Володимирович МАТРОСОВ, вчитель фізики Москаленківського НВК (І місце в номінації «Фізика»): Я отримав позитивні враження навіть не від самої перемоги, а від участі. Конкурс дав чудову можливість навчитися та дізнатися багато нового й цікавого від колег. Задоволений, що зміг показати свої навички та перейняти досвід інших, отримати приємні відчуття від спілкування з колегами. Горжуся, що зміг гідно представити не тільки себе, а й відстояти честь рідного Мельниківського НВК. В подальшому планую, якщо не перемогу в третьому етапі, то, щонайменше, потрапити в п'ятірку лідерів.
      Сергій Борисович КОРШУН, вчитель інформатики Чорнобе&вськоі гімназії (І місце в номінації «Інформатика»): Можу дати пораду іншим вчителям, які планують брати участь у конкурсі: щоб здобути перемогу, потрібно сумлінно готуватися. На мою думку, такі конкурси потрібні, вони загартовують, дають нові враження та емоції від того, що ти проводиш урок перед журі, перед класом дітей, яких вперше бачиш. Дуже сподобалося, що журі тепло приймало, після перемоги приємно було чути вітання. Я дуже вдячний всім, хто допомагав у підготовці, а особливо — гімназії. В іншому закладі я, мабуть, не досягнув би таких успіхів, адже тут мене підтримують, щиро вболівають за мої успіхи — а це дуже важливо.
      Григорій Іванович КАНІВЕЦЬ, вчитель музики Вереміївського НВК (І місце в номінації «Музичне мистецтво»): Враження від здобутої перемоги лише позитивні. Відчуваю гордість і приємну втому. Мене привітала дружина, колеги, друзі. Хоча слова вдячності чую нерідко, адже часто виступаю на святах, але перемога у конкурсі «Учитель року-2013» особлива тим, що дає можливість рухатися вперед, проявити себе й на обласному рівні.

У вчителя музики Григорія Канівця співає вся родина

      Учитель музики Вереміївського НВК Григорій Канівець, певно, неспроста обрав свою професію. Бо ж змалечку чув пісні, які лунали на кутку в його рідній Вереміївці. Співали і сусіди, і знайомі, а найбільше захоплювався співом своїх батьків. Тож не дивно, що саме Григорій Іванович здобув звання „Учитель року — 2013” на районному етапі Всеукраїнського конкурсу педагогічної майстерності у номінації „Музичне мистецтво“.
      Як розповів сам Григорій Іванович, його батьки — Іван Михайлович та Катерина Микитівна, нині на жаль, покійні, дуже гарно співали. Батько був солістом хорового колективу, без якого не обходився жоден концерт. Можливо, саме це і посприяло тому, що маленький Гриша сміливо виступав на сцені, а коли виріс, то обрав професію за захопленням і покликанням. Свій талант учитель музики передає не лише учням, а й своїм синам. Володя нині—студент Черкаського музичного училища, а меншенький Владислав — учень 5 класу. Хлопцям, котрі нерідко виступають дуетом, не раз аплодував переповнений зал сільського та районного будинків культури. Вони стали переможцями таких престижних конкурсів, як„Чорнобаївські зорепади" „Грайлива веселка" „Пісенні вітрила". Довелося Володі та Владику також побувати з групою обдарованих дітей з Чорнобаївської дитячої школи мистецтв на конкурсах в Австрії, Німеччині та Чехословаччинг, звідки привезли призові місця, А ще у Григорія Івановича і дружина Наталія теж гарно співає. Тож це і справді співоча родина.
      Григорій Канівець уже понад десятиліття трудиться на освітянській ниві. Навчає дітей не тільки співу, а й грі на баяні та клавішних інструментах.
      — Для вчителя дуже важливо показати дітям власний приклад, зацікавити музикою і знайти індивідуальний підхід до кожного. Діти це розуміють і тому з задоволенням поспішають на уроки музики,—ділиться Григорій Іванович. Каже: участь у конкурсі „Учитель року" для нього — перша спроба показати свої напрацювання. Тож така висока оцінка праці стала приємною несподіванкою. — Підготовка до конкурсу, як і він сам, забрали чимало часу, сил та енергії, але все це варте зусиль, — зауважує учитель. За словами методиста районного відділу освіти Марини Лисенко, Григорій Канівець — надзвичайно талановитий педагог, яких дуже мало. Він у цікавій формі проводить кожен урок. Тож надбання кращих учителів повинні бачити всі освітяни.
      Загалом у цьогорічному районному етапі конкурсу, який проводився 14-15 листопада в Чорнобаївській загальноосвітній школі №2, оцінювалися здобутки педагогів у трьох номінаціях: „Інформатика", „Фізика" та „Музичне мистецтво". Своїми напрацюваннями та ідеями ділилися 9 учителів. Зокрема, було проведено творчі конкурси„Візитка"„Психолого-педагогічна ситуація", „Творча лабораторія вчителя", відкритий урок, практична робота. Так в номінації „Інформатика" кращим став Сергій Коршун, вчитель Чорнобаївської гімназії, в номінаціі „Фізика" — Олександр Матросов, вчитель Москаленківського НВК.

Покажи мені своїх учнів - і я побачу тебе

Усюди цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Побувавши в першій, пізнаєш останнього значно ближче й грунтовніше, ніж внаслідок найдосконалішого опису.

     22 жовтня Вереміївський НВК гостинно відкрив двері учасникам районного семінару заступників директорів з виховної роботи. достей, на чолі з методистом районного методкабінету Бондар М.С., зустріли вихованці середньої групи духового оркестру під керівництвом Власенка О.В. та учні привітаннями і виконанням Гімну Вереміївської школи. Основне питання семінару „Побудова виховного простору в контексті нових державних стандартів”.
     На розсуд учасників семінару були представлені: Концепція виховної системи Вереміївського НВК „Від культури особистості – до культури нації” яку презентувала ЗВР Сазонова Н.М., педагог-організатор Пушенко М.В. показала діяльність учнівського самоврядування НВК в контексті реалізації виховної системи закладу, методистом Бондар М.С. проведена ділова гра „Програма створення виховного простору: множинність проблем, шляхи їх вирішення”.
     Крім того гості семінару переглянули виступ соціального театру та змогли насолодитися концертною презентацією Зірок шкільного олімпу, усіх зачарували пісні у виконанні Аліни Зобенько, Владислава Канівця, Катерини Калашник, ансамблю дівчат та їх керівника Григорія Канівця, який виконав пісню „Шкільна родина”. Проведення таких семінарів у школах району дає можливість вивчати, узагальнювати, поширювати досвід із виховної роботи, набувати вмінь використовувати сучасні педагогічні технології, знайомитися з особливостями управління виховним процесом у освітніх закладах, адже виховний процес невід’ємно пов’язаний з навчальним.
     Та скільки не описуй словами, краще побачити, ніж почути.

Незабутня подорож в Анталію

    В прекрасну пору року приходить до нас учительське свято.

Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржин плямоніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим учителям.

Щороку, з нагоди професійного свята, у Вереміївському НВК проходить святкове дійство та урочиста лінійка, які готують 11- класники.     Ось і цього року майбутні випускники запросили своїх вчителів на відпочинок до Туреччини. Але перед поїздкою їм потрібно було пройти таможній контроль, огляд лікаря, спортивного інструктора, салон краси, магазин-бар та касу авіакомпанії. Всі вчителі з цими завданнями справилися, отримали квиток на літак і квиток святкової лотереї.     В Туреччині їх радо зустріли блондинки. Але не обійшлося і без пригод: викрали новопризначеного заступника з НВР Ганноцьку Л.М. І тут черга прийшла до адміністрації школи. Директор школи Ткаченко В.А. та заступник директора з ВР Сазонова Н.М. повинні були пройти через ряд випробувань, щоб викупити Ларису Миколаївну з гарему турецького султана.     Повернувшись з „відпочинку”, на вчителів чекала концертна програма, яку теж підготували наші випускники. В кінці свята учні нагородили всіх вчителів почесним званням „Вчитель з золотим серцем” та подарували святковий торт.     Традицією в нашій школі стало і проведення Дня учнівського самоврядування. Діти з великим задоволенням готувалися до проведення уроків, адже саме в цей день кожен зміг відчути себе в ролі вчителя.

Тож зі святом вас, дорогі вчителі! Щастя вам, здоров’я міцного, Чистих світанків, сонячних ранків, Щастя без ліку і довгого віку!

Олімпійський тиждень у Вереміївському НВК

    Новий навчальний рік розпочався у школі весело і цікаво, - говорить педагог-організатор Вереміївського НВК Марина Василівна Пушенко, - щоб продовжити учням безтурботні канікули, ми розпочали його Олімпійським тижнем, який присвячувався Дню фізичної культури і спорту. Відкрився тиждень Всеукраїнським олімпійським уроком, який мав на меті пропагувати серед учнівської молоді здоровий спосіб життя, сприяти залученню їх до активних занять спортом. Свою спритність, витримку і жагу до перемоги демонстрували діти під час проведення спортивних естафет (5-6 класи), змагань з міні-футболу (6-8 класи), загальношкільної ранкової гімнастики, спартакіади „Вище. Швидше. Сильніше”. В рамках тижня пройшли фізкультхвилинки, інформаційні бесіди, вікторини та інші заходи, які сприятимуть формуванню здорового молодого покоління.

Учнів не забули вчительську любов

      Ми часто за буденністю не помічаємо свят — своїх і чужих. Біжимо, а коли зупиняємось — життя прожито, а ти тільки й бачив що роботу, турботи. Все ніколи. Та чи й був привід для свят? А хіба для цього багато треба? Просто, озирнутись, а навколо така краса! Не потрібно їхати на Канари чи Мальдіви (хоча туди теж не завадило б), а звернути увагу на звичайний сільський пейзаж, людей, які тебе оточують, і створити свято доброти і радості.
      Святкову зустріч організували для своїх учителів Марії Миколаївни Євко і Олександра Івановича Зобенька випускники 1977 року Вереміївської середньої школи. Класні керівники народилися в один день, 25 лютого, але в різні роки. А в цей зимовий день 2012 року 65 сніжинок посміхнулося Марії Миколаївні і 80 — Олександру Івановичу.
      Святкування розпочалося «піонерською лінійкою» на честь ювілярів. На урочистості прибули односельці: В. Ратушний, О. Ганноцький, С. Савченко, Н. Підлісна, В. Підлісний, К. Ратушна, Г. Копійка. З Тимченок завітали М. Келеберда і М. Шарий. Примкнули до всіх — Я. Коваленко та В. Місків. Своєю присутністю порадували і жовняни: В. Минько, В. Бігун, К. Левочко. З Москаленок не забарилися і В. Сухина та Н. Шостак. На зустріч з Черкас приїхав Олексій Головко, з Києва — Микола Черкащенко, а з Переяслав-Хмельницького району Київщини, — Олександр Зобенько.
      Перший випуск Марії Миколаївни 1975 року, в особі М. Левочки і А. Озівського з села Жовнино, урочисто привітав ювілярку. Цього дня відзначали свій день народження і їх однокласники В. Підлісний та В. Бігун. Щире вітання друзів переросло у бурхливі овації.
      Школа ніколи не старіє, бо в ній живуть наші мрії, дитинство. І коли відкриваються її двері, то забувається вік, солідність і, що «осінь прийшла у наш сад». Ми такі ж Васі, Колі, Тані як і багато років тому. Всі, на якийсь час, забули про відстань довжиною в життя. Згадали звичайні шкільні будні, які були ніби вчора, за ними стоїть велика вдячність і щира любов учнів. Усі прийшли вітати своїх вчителів.
      Працю вчителя ні з чим не можна порівняти. Ткаля уже через годину бачить плоди своїх турбот. Хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного в полі. А вчителеві треба працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння. М.М. Євко і О.І. Зобенько навчались в різних педагогічних ВУЗах: він — у Черкасах, на фізматі, а вона — в Умані на біохімічному факультеті. Після закінчення інституту Марія Миколаївна за направленням поїхала працювати вчителем в Манівці Хмельницької області, а Олександр Іванович — у Шушвалівку на Полтавщині. Та доля подарувала їм можливість жити і працювати учителями в рідному селі, дорогій серцю Вереміївці.
      Вони завжди заходили до класу з посмішкою, розуміли учнів і любили їх, не забуваючи про це навіть тоді, коли були керівниками у школі. Марія Миколаївна багато років працювала завучем. Їх педагогічне кредо: «Усе на користь учня!». Робота обох — зразок людяності, великої любові до дітей. М.М. Євко з таким захопленням вела уроки хімії, що учні і після уроків засиджувались в її кабінеті, Олександр Іванович такі незрозумілі цифри і теореми на уроках математики перетворював у мелодійну пісню, бо і до цього часу дуже любить співати. Любов до пісні у нього давня. Без пісні і музики не уявляє свого життя. А оскільки служив на Тихоокеанському флоті, на крейсері «Калінін», був моряком-радіотелеграфістом, то нікого не здивувала пісня- дарунок «На побывку едет молодой моряк», яку з молодечим запалом виконала Катерина Ратушна. Та який же моряк без танцю «Яблучко»? У всі часи Олександр Іванович разом з «побратимами-братішками» витанцьовував його, а того дня експромтом вийшло «Яблучко» у його учнів. Бувалий моряк Зобенько повідав про шторми і штилі своєї юності.
      За плечима ювілярів багато дзвінків, шкільних лінійок і випускних вечорів, свят і буднів такої звичайної і рідної Вереміївської школи. Роки летять так швидко і невпинно. Летять до вирію... Але ми можемо знайти те місце у наших душах. Той вирій — це наше безтурботне дитинство. А вчителі у ньому — журавлі, які навчили нас літати.
      Директор Вереміївського НВК В.А. Ткаченко та голова профспілкового комітету Н.М. Ратушна сердечно привітали ювілярів від усього колективу школи. У сценарій включили і вірш «Учителю! Вклонюсь тобі доземно», автором якого стала вчителька нашої школи Л.В. Комишан.
      У 2008 році випуск 1977 року святкували 90-річний день народження своєї улюбленої першої вчительки Тетяни Григорівни Буртової. Важко відшукати людину, яка була свідком подібного заходу. Шкільні зустрічі — це зовсім інша справа. Вони традиційно проходять всюди. А от щоб зробити радість комусь без загаду ... Уже вдруге ці випускники організовують подібне свято. Низький уклін їм за це. Частіше посміхайтесь, навіть тоді, коли ви дуже дорослі і поважні, щоб ще раз побачити чиєсь радісне обличчя.

Дзвони Чорнобиля

На сполох б’ють Чорнобильськії дзвони, Із сьогодення б’ють у майбуття. Там темна хмарка сльози чорні ронить На таке ж чорне, покалічене життя.

26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.    Пройшло 25 років після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсису.    В ході відзначення 25-ї річниці з дня Чорнобильської трагедії у Вереміївському НВК провели тематичні заходи: перегляд кінофільму "Довгі руки біди"; виставка матеріалів "Дзвони Чорнобиля, дзвони пам'яті"; виставка учнівських малюнків "Збережемо красу рідного краю"; загально- шкільна лінійка пам'яті "Чорнобиль: наш гріх і біль"; години спілкування по класах "Пам'ятаймо Чорнобильський квітень".    Незабутнім для учнів став урок пам'яті, де відбулася зустріч з ліквідатором катастрофи на Чорнобильській АЕС, односельцем, Олександром Олександровичем Савченком, який поділився з учнями спогадами про ті трагічні події.    Майор міліції, повний сил та енергії, не вагаючись, став одним із шістнадцяти добровольців командного складу міста Черкаси. З 4 травня 1986 року до жовтня 1987 року він очолював загін ліквідаторів. Олександр Олександрович розповів про причини катастрофи, наслідки, мужність і героїзм пожежників, які, не шкодуючи власного життя, кинулись у саме пекло. А як не згадати про тих молодих юнаків, які на реакторі прибирали рештки перекриття, навіть не підозрюючи про рівень радіації.    В нашого земляка на ліквідації аварії здоров'я вистачило на півтора року, доки не втратив свідомість. Лікарі заборонили йому подальше проходження служби в зоні Чорнобильської АЕС. Олександр Олександрович на зустріч приніс альбом з фотографіями того періоду. Ми ще раз переконалися, що дзвони Чорнобиля відлунюють до цього часу, нагадуючи про те, що Чорнобиль не має минулого, що наслідки трагедії будуть бентежити наступні покоління.    Діти захоплено і схвильовано слухали розповідь гостя, адже вона не могла не зачепити дитячі серця.    Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи здоров'ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.

Хай стане мир міцнішим у сто крат, Хай над землею чисте небо буде. Чорнобиль – попередження набат, Його уроків людство не забуде.

Учителю! Вклонюсь Тобі доземно!

Учителю! Вклонюсь Тобі доземно! За щиру душу й працю нелегку. За те, що сієш в наші душі зерна, Що буйно сходять й родять на віку.       Учителю! Усі найкращі квіти       Зберу я й покладу Тобі до ніг.       Бо ми, тоді ще нерозумні діти,       Підносили Вам прикрощі й жалі. І лиш пізніш нарешті зрозуміли Та оцінили Ваш звитяжний труд. Ви виліпить із нас Людей зуміли, Хоч солі з'їли не один ми пуд.       Спасибі Вам за ночі недоспані,       За те, що вчили друзів берегти.       Що в коси сивина вплелась зарані,       За те, що шлях навчили як знайти. Ми вже дорослі, та для Вас ми - діти. Ми - учні, як багато літ назад. В знак вдячності прийміть осінні квіти. Здоров'я, щастя Вам від нас - хлоп'ят, дівчат.

    Цей вірш з нагоди професійного свята Дня працівників освіти написала вчитель української мови, випускниця нашої школи Лідія Василівна Комишан.
    Саме у жовтні, у цю прекрасну пору року приходить до нас освітянське свято. Це час, коли шелестить падолистом осінь і снує в лузі мереживо бабиного літа, а червоні жоржини пломеніють над землею, немов дарують весь свій жар любові нашим учителям.
    У Вереміївському НВК працює 17 вчителів - предметників, педагог - організатор, троє вихователів дитячого садка , шкільний бібліотекар та психолог . Це вони беруть дітей за руку й ведуть вперед до знань, до успіхів, до звершень, переборюючи їхню полохливість, невіру у власні сили, а часом упертість і лінощі. День учителя – особлива урочистість не лише для освітян, але й для їхніх учнів, і нинішніх, і колишніх.
    Це свято вшанування людей, які присвятили себе важкій, але прекрасній справі – освітянству, вихованню юних особистостей.
    Щороку, з нагоди цього професійного свята, у нашому НВК проходять святкове дійство та урочиста лінійка, які готують 11- класники та органи учнівського самоврядування.. Ось і цього року майбутні випускники запросили своїх вчителів до козацької Вереміївської Січі. Святково прибране фойє школи в українському стилі часів козацтва, українські пісні, козацькі забави, смачні українські вареники та пампушки – все це приготували своїми руками одинадцятикласники. А святкова загальношкільна лінійка розпочалася з привітань найменших учнів – першокласників , які потім естафету вітань передали нашим випускникам , де гетьман Вереміївської Січі вручив козацькі грамоти всім учителям та гетьманську булаву директору НВК Ткаченко Валентині Андріївні.
    На свято були запрошені вчителі-пенсіонери, найстарші освітяни нашої школи, які присвятили усе своє життя дітям і пішли на заслужений відпочинок. Для них учні приготували в дарунок музичне вітання і букети квітів.
    Оскільки День працівників освіти не тільки свято всіх освітян, а й обслуговуючого персоналу, то музичні вітання і квіти були подаровані й на їхню адресу. Дбайливі руки шкільних працівників - господарів кожного дня піклуються про те, щоб нам було затишно та приємно навчатись і відпочивати. Недарма про них кажуть - «майстри на всі руки».
    Те, що дає нам учитель, допомагає нам усе життя: знання, уміння, прагнення, віра в себе, обраний раз і назавжди життєвий шлях. Тому найкраща подяка освітянам – втілення їхніх сподівань у своїх учнях.

Тож зі святом вас, дорогі освітяни! Щастя вам, здоров’я міцного, Чистих світанків, сонячних ранків, Щастя без ліку і довгого віку!

Ювілеї: Вчительська доля

Вклонімося низько Учительській долі. І шану святу Крізь віки пронесем. Серця подаруєм В дитячих долонях І щедру любов принесем.

    Про вчителів говорять багато. Куди б ви не пішли — скрізь розмови про що завгодно, але тема школи обов'язково звучатиме. Бо кожен має дітей, які навчаються у школі або вже давно її закінчили, але є внучата. Говоримо по-різному. Інколи за суворістю і вимогливістю не бачимо душі людини. Кожен учитель намагається дати дітям все те, що знає сам, відкрити перед дитиною дивовижний сад шкільної науки, провести її по доріжках цікавих казкових і незвіданих далей, дати можливість відкрити свій талант. Талановитий учитель не буде зважати на те, що Сашко замість того, щоб виконувати завдання, пише вірші або малює свої мрії. Навіть за чисто вимитою звичайною шкільною дошкою він побачить хазяйновитість і цілеспрямованість дитини. Тому і перші котики на вербі сміються на столі вчительки, і сонечка-кульбабки жовтіють пушком, і запашний бузок гордовито та поважно бундючиться у глечику біля зошитів та книжок.
    Саме такою і була для багатьох маленьких вереміяк учителька Тетяна Григорівна Буртова, якій 23 червня 2008 року виповнилося 90 років. Її колишні учні зібралися і захотіли зробити їй сюрприз — привітати з ювілеєм у стінах школи, накрити стіл, подарувати щось незвичайне і свою безмежну любов. Це — особливий клас 1967 року: 52 учнів потрібно було навчити правильно тримати ручку, не ставити клякси у зошиті, а вже потім — писати, вимовляти і читати. Пам'ятаю, як читали: "Мама миє раму." Потім я оббігала усіх сусідів і розказувала бабам, бо дорослі ж були на роботі, що ми нове з учителькою вивчили.
    Це було щось незвичайне, що запам'ятала на все життя. А воно, дійсно, було незвичайне, бо такої кількості дітей у класах не було і коли комусь таке сказати, то всі дивуються — де могли всіх розмістити? Розміщали. І не тільки розміщали, а ще й навчали. Тетяна Григорівна всім їм раду давала. Та коли у другому класі їх розділяли на два класи, то плакали і хлопці, і дівчата. Плакали тому, що заберуть від неї, від Тетяни Григорівни. Так що півкласу вона вчила тільки рік, у першому класі, але вони пам’ятають її і зібралися для того, щоб, як колись, біля порога школи зустріти, подарувати її улюблені троянди, вручити образок з Божою Матір’ю на срібному ланцюжку, а інший лик Божої Матері — на килимку, щоб зі стіни дивився на неї і оберігав ще багато літ своєю Божою милістю. Та до школи вона і сама помаленьку б дійшла, але це був незвичайний чарівний день, вони, її учні, творили дива. Коли привезли її до школи, то всі ті, хто зміг з тих 52 учнів 1967 року, прийшли і вже чекали разом з сучасним шкільним колективом та рідними ювілярки у святково прикрашеній залі. Це Підлісна Н.О., Савченко С.В., Ратушна К.О., Шаповад Н.В., Коваленко М.І., Калашник Н.П., Ганноцький О.О., Пахар Р.Д.
    Велику роботу по підготовці вітальної частини і в оформленні свята провела бібліотекар школи Грицай Н.О. У центрі на стіні напис ”90’’ і фотовиставка "Життя прожить — не поле перейти," де зібрані свідчення про основні події з життя Тетяни Григорівни Буртової. Тільки відкрились двері — "Вчителько моя, зоре світова" пролунало і заповнило не тільки святкову залу, а й серця присутніх. Мелодія дорогої нам пісні далекого дитинства знову зробила її молодою, а їх — маленькими її учнями. Тільки чомусь сльози заблищали у багатьох на очах і серце ніби стиснулось у грудях.
    За багато років педагогічної праці бачила я таке вдруге. Я ніколи не думала, що звичайні слова застряватимуть у горлі, що сльоза душитиме, а потрібно її проганяти, коли зверталася зі словами шани. Поняття людяності і честі, поняття добра і подяки у вік швидкого прогресу науки і техніки стали старомодними і чудними. Але як би ми не говорили, що сучасна молодь нічим не цікавиться , байдужа до всього — це невірно. Шана учнями Тетяни Григорівни — це приклад великої людяності і поваги до старших, до духовних наставників, думаю, стане взірцем для нашої молоді.
    Своїми спогадами поділився і привітав іменинницю один з її перших учнів, а потім колега, учитель математики, а тепер пенсіонер Зобенько О.І., який для неї так і залишився просто Сашком.
    Зі словами глибокої шани звернулася від імені усіх 52 учнів Коваленко М.І., яку колись учителька називала "манюньою і несміливою дівчинкою з великими карими оченятами”.
    А потім була пісня у виконанні тріо - педагогів Канівець Г.І., Калашник О.І., Комишан Л.В. про малесенькі сонця, які своїми пустощами і безпосередніми питаннями та довірливістю у очах змушують учителів не старіти, а залишатися їх вірними друзями і порадниками.
    Тетяна Григорівна добре пам'ятає своїх учителів, які вчили ще її у старій Вереміївці, у селі, що зникло, як і багато інших, під водою Кременчуцького водосховища. Бо народилася вона у селянській родині. Закінчивши 7 класів, у Черкасах вступила на робітфак. Згодом приїхала комісія і її, як кращу ученицю, направили на педфак. Так краща учениця Таня стала вчителем. В 1939 році вийшла заміж, раділи з чоловіком синові і доньці. Згодом повернулася в рідну Вереміївку.
    Про дороге їй село виконали пісню "Моє село" учителі і автори цього твору Канівець Г.І. та Комишан Л.В. Від ради ветеранів виступив колишній колега, учитель історії Соколов М.П. Як слово-спомин, слово-згадка про ті роки, коли працювала спочатку у школі Суботова Чигиринського району (з 1938 по 1940 роки), а потім з вересня 1944 і до 1973 року — у Вереміївській школі, слово-пам'ять про колег, з якими йшли пліч-о-пліч по нелегких дорогах шкільного життя, прозвучала пісня "Гори, гори, моя свіча".
    Зі словами привітання звернулася до Буртової Т.Г. колишня учениця школи, а тепер директор Вереміївського НВК Гарань І.О. До привітань приєдналась і святкова листівка районного профкому учителів.
    У народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор — у створених ним скульптурах, а вчитель — у думках і справах учнів. Учитель живе, доки його пам’ятають учні, учитель молодий, доки він оточений учнями, учитель вічний — допоки живе рід людський.

Юність на злеті

    Вереміївський НВК має давні добрі традиції. Серед випускників школи багато авторитетних і поважних людей, що свідчить про високий педагогічний талант вчителів, які у свій час працювали в стінах навчального закладу.
    Зайшовши до кабінету директора Ірини Олексіївни Гарань, побачили передноворічну обстановку. На стільцях і столі лежали ящики, до верху наповнені солодощами. Це місцеві підприємці вирішили порадувати сільську дітвору новорічними подарунками, тож директору школи додалося приємних турбот.
    Проте збудоване в 50-х роках приміщення школи додає чимало клопоту. В середині грудня, добре, що вночі, відкололась і впала частина карнизу. Дах знаходиться в аварійному стані, відпадає облицювальна плитка, а саме приміщення пронизане багатьма тріщинами. Фактично школа в аварійному стані. «Вже за попередніми оцінками, на її ремонт потрібно більше півмільйона гривень, - говорить директор, - нам пощастило, що той відлом стався вночі, так що тепер аварійна територія відгороджена, але без термінових ремонтних робіт нам не обійтися».
    В НВК навчається 139 учнів та перебуває 32 дошкільнят. Звичайно, що порівнювати з минулим, коли шкільне подвір’я наповнювалося кількома сотнями дзвінких голосів, годі, хоча від педагогі¬чного колективу тут мало що залежить. Та, зі слів Ірини Олексіївни, в її колективі найкращі вчителі, вихователі дитсадка, техперсонал, поварі і кочегари, всі, хто працює в школі. Особлива вдячність ветеранам педагогічної ниви: Олександрі Іванівні Білостоцькій, Любові Михайлівні Крупченко, Надії Василівні Федоренко — вони є прикладом для молодших колег і завжди з радістю діляться багатим професійним досвідом.
    Завершується перший семестр, і в кожному класі є свої передовики навчання — Катя Євко, Олексій Гарань, Наташа Савинська, Володя Канівець, Андрій Євтушенко, Іра Бульба, Олександр Сирий, Олексій Порубльовий, Юля Ганноцька, Мирослав Огренич, Віка Шарова, Сніжана Душейко, Каріна Мякота, Діана Озірська. Ці діти продовжують славні традиції своїх попередників і в майбутньому обов’язково досягнуть омріяних вершин.
    До цього залишається лише додати вдячні слова на адресу О.Г. Казидуба, В.С. Хмельницького, І.А.Огренича, С. Ганноцької, Ю.В. Савченко, М.В. Реута, В.В. Недяка, С.В. Зайцева, М.В. Кучеренка С.М. Коваль, С.П. Бугай, людям, які відгукнулися на прохання дирекції школи і допомогли наповнити новорічні подарунки для дітей. Може, так само завзято вереміївська громада візьметься за ремонт школи - обличчя кожного села, і тоді на урочистій дошці з нагоди закінчення ремонту діти знаходитимуть імена своїх рідних і гордо говоритимуть: «Це мої рідні».
    Користуючись нагодою, Ірина Олексіївна вітає своїх колег з Новим роком і бажає всім міцного здоров’я, натхнення у праці, любові і достатку.

Повернутись на початок сторінки